Укриття в Україні: що це, які бувають і як підготуватись
Укриття — це місце, яке рятує життя під час обстрілів, повітряних тривог і тривалих відключень електрики. У Києві, Харкові, Сумах чи Дніпрі мешканці вже звикли спускатись у підвали, паркінги та станції метро, але вибір не завжди вдалий: одні приміщення справді захищають, інші ледь витримують вибухову хвилю. Питання, де ховатися, стало частиною побуту ще з 2022 року, і зараз держава поступово повертає обов’язкові норми, які діяли ще за радянських часів. На практиці це означає, що кожному дому, офісу та школі потрібен чіткий план: куди йти, що брати і як перевірити, чи готове приміщення до реальної небезпеки.
Розмови про укриття часто зводяться до бомбосховищ і підвалів, але поняття ширше. Це і перекриті щілини у дворах, і підземні паркінги, і навіть спеціально облаштовані кімнати в дитсадках. Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) публікує перелік захисних споруд і вимоги до них, а органи місцевого самоврядування відповідають за те, щоб ці об’єкти справді утримувались. Від мешканців очікують іншого — свідомого ставлення до сигналу тривоги, базових речей у рюкзаку та знання, куди саме бігти, коли лунає сирена. У цьому матеріалі — про те, як влаштована система укриттів в Україні, чим вони відрізняються і що реально зробити, щоб у критичний момент не панікувати.
Що таке укриття і чому це не тільки підвал
За визначенням, яке дає Вікіпедія, укриття — це місце, яке служить або може служити захистом і прикриттям. У побутовому сенсі це споруда, що рятує від уламків, вибухової хвилі та осколків. У практичному сенсі — це конкретна адреса, до якої прив’язаний мешканець або працівник найближчого офісу. Відрізняють укриття за призначенням: одні розраховані на короткочасне перебування (щілина у дворі на 10–15 людей), інші — на багатогодинне (сховище цивільної оборони із запасами води, лавками і вентиляцією). Є й так звані найпростіші укриття — підвали багатоповерхівок, підземні переходи, цокольні приміщення магазинів. Вони не завжди відповідають нормам, але в перші хвилини після прильоту саме вони стають рятівними.
Не варто плутати укриття з бомбосховищем. Бомбосховище — це капітальна споруда із посиленими стінами, герметичними дверима і системою фільтровентиляції. Укриття — ширше поняття, яке включає і бомбосховища, і перекриті щілини, і пристосовані підвали. Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття. У мирний час держава зобов’язана підтримувати їх у готовності, а в разі загрози — забезпечити доступ населення. На практиці контроль за цим лежить на балансоутримувачах будівель і місцевих органах влади, а не на самих мешканцях.
Як змінилось ставлення до укриттів після початку повномасштабної війни
До повномасштабного вторгнення укриття сприймались як атавізм. У Києві частину бомбосховищ здавали в оренду під склади чи коворкінги, у Харкові підвали залишались зачиненими роками. Після 24 лютого 2022 року ситуація змінилась: сирени вмикаються по кілька разів на день, а ворог б’є по цивільній інфраструктурі. За даними моніторингу громадських ініціатив, у 2022–2023 роках у багатьох містах пройшли хвилі перевірок, за результатами яких частину підвалів відкрили, обладнали лавами і встановили покажчики. У 2024 році уряд повернув обов’язкові норми щодо утримання фонду захисних споруд — балансоутримувачі зобов’язані мати договори на обслуговування і проводити щорічні огляди.
Паралельно зросла відповідальність самих мешканців. ДСНС наголошує, що під час повітряної тривоги люди мають прямувати до найближчого укриття, а не чекати вдома. У громадському транспорті і в школах діють чіткі інструкції: сигнал тривоги — зупинка, спуск, переклик. Це працює не скрізь, і саме тому в новинах регулярно з’являються повідомлення про закриті на замок підвали, відсутність покажчиків або непридатні для перебування приміщення. Тому знання про те, як влаштоване укриття і що в ньому має бути, стає таким самим практичним навиком, як і вміння користуватись картою тривог.
Види укриттів: від бомбосховищ до найпростіших
Не всі укриття однакові. Різниця між ними — у товщині стін, наявності фільтрів, запасах води і навіть у кількості виходів. Перш ніж обирати, куди бігти під час тривоги, варто розуміти, що саме є у вашому районі. У таблиці нижче — основні типи, які зустрічаються в Україні.
| Тип укриття | Що це | Місткість і час перебування | Де зазвичай є |
|---|---|---|---|
| Сховище цивільної оборони | Капітальна підземна споруда з посиленими стінами, герметичними дверима, фільтровентиляцією | 50–1000 осіб, від кількох годин до кількох діб | Під великими підприємствами, держструктурами, лікарнями |
| Протирадіаційне укриття (ПРУ) | Підвальне приміщення, пристосоване для захисту від іонізуючого випромінювання | 20–200 осіб, до 1–2 діб | Житлові будинки радянської забудови, школи, дитсадки |
| Найпростіше укриття | Підвал багатоповерхівки, цоколь, перекрита щілина у дворі | 10–100 осіб, від 15 хвилин до кількох годин | Житлові масиви, двори, паркінги |
| Підземний паркінг | Підземний рівень торгового центру чи житлового комплексу | Залежить від площі, часто без вентиляції | ТРЦ, новобудови, бізнес-центри |
| Станція метро | Підземна станція, що використовується як укриття під час тривоги | Сотні людей, обмежено в години пік | Київ, Харків, Дніпро |
З боку мешканця важливо не стільки знати класифікацію, скільки розуміти, чого очікувати. Капітальне сховище має резерв води, електрогенератор, санвузол. Найпростіше укриття — лише стіни і стеля. Це не означає, що ним не варто користуватись: від уламків і вибухової хвилі рятує навіть підвал, якщо він не має великих отворів і знаходиться нижче рівня землі. Але варто враховувати, що в спеку там душно, а взимку — холодно. Саме тому тривале перебування в найпростіших укриттях не рекомендується, особливо людям з хронічними захворюваннями.
Сховище цивільної оборони: як влаштоване
Справжнє сховище — це інженерна споруда, яка будувалась за типовими проектами ще в 1970–1980-х роках. Основні елементи: монолітні залізобетонні стіни завтовшки від 50 см, захисні герметичні двері, система фільтровентиляції (ФВК), аварійний вихід, запаси води в спеціальних баках. Входи розраховані на ударну хвилю, а наявність двох виходів — це не перестраховка, а вимога: якщо один завалить, другий має лишитись працездатним.
Під час планових перевірок представники ДСНС оглядають цілісність конструкцій, перевіряють роботу вентиляції, наявність води і медикаментів. У реальності стан багатьох сховищ незадовільний: десь відсутні фільтри, десь зламаний генератор, десь приміщення здано в оренду під склад. Це типова проблема не тільки України, а й багатьох пострадянських країн. У Польщі, наприклад, після 2022 року пройшла масштабна ревізія укриттів і було ухвалено закон, який зобов’язує мерії оприлюднювати карти захисних споруд. Українські міста поступово рухаються в цьому напрямку, але єдиної інтерактивної карти поки що немає — інформацію доводиться збирати з місцевих сайтів і Telegram-каналів.
Найпростіші укриття: підвал, паркінг, щілина
Найпростіші укриття — це те, чим користується більшість українців. Це підвали багатоповерхівок, підземні переходи, паркінги торгових центрів. Захист тут базовий: стіни та перекриття, відсутність прямих отворів назовні, відстань від вікон. Головна перевага — близькість. Дістатись до підвалу свого будинку можна за хвилину, а це критично, коли лічені секунди відрізняють від наслідків прильоту. Недолік — відсутність базових зручностей: важко дихати у спеку, немає води, немає лав, діти сидять на підлозі.
Перекрита щілина у дворі — окремий тип укриття, який влаштовують в умовах обмежених ресурсів. Це траншея глибиною 1,8–2 м, перекрита зверху колодами, бетонними плитами чи мішками з ґрунтом. Такі щілини облаштовують у дворах біля шкіл, дитсадків, лікарень, коли капітальне сховище далеко або переповнене. Захищає від уламків і вибухової хвилі, але не від прямого влучання. Тому використовувати її варто лише тоді, коли поруч немає кращого варіанту.
Як перевірити укриття у своєму районі
Не чекайте першої сирени, щоб дізнатись, куди бігти. Алгоритм простий і займає один вечір.
- Знайдіть найближчу офіційну адресу укриття. Інформація є на сайтах міських рад, у застосунку «Дія», на сторінках районних адміністрацій і в Telegram-ботах ДСНС.
- Перевірте, чи приміщення справді доступне. Замкнені двері підвалу, відсутність покажчиків і сліди комерційного використання — привід шукати альтернативу.
- Пройдіть маршрут від дому чи офісу до укриття і відмітьте час. Під час тривоги ви не зможете довго думати, куди повертати.
- Огляньте приміщення: чи є вентиляція, лавки, вода, освітлення, медична аптечка. Відсутність лав — не критично, але відсутність вентиляції — привід шукати інший варіант.
- Домовтесь із сусідами, хто відповідає за ключі, ліхтарик, відкриття дверей. У багатоквартирному будинку це має бути одна конкретна людина, а не «за сусідським графіком».
Якщо у вашому районі офіційного укриття немає або воно непридатне, повідомте про це місцеву адміністрацію. За Кодексом цивільного захисту, органи місцевого самоврядування зобов’язані вести реєстр захисних споруд і забезпечувати їх утримання. На практиці реакція залежить від регіону, але скарга, оформлена через «Дію» чи гарячу лінію, працює краще, ніж пост у соцмережах.
Що взяти із собою: базовий набір на 24–48 годин
Укриття — це місце, де можна провести ніч або добу. Йдучи туди, варто мати при собі наплічник з базовим набором. Його краще зібрати заздалегідь і тримати напоготові. Нижче — речі, які реально потрібні, без переобтяження.
- Документи в герметичному пакеті: паспорт, водійські права, свідоцтво про народження дитини, медичні висновки, якщо є інвалідність чи хронічні захворювання.
- Вода в пляшках: 1,5–2 л на дорослого, 0,5–1 л на дитину. Запас на 24 години — це мінімум.
- Їжа, яка не псується: горіхи, сухофрукти, батончики, консерви з кільцем-відкривачем, дитяче харчування, якщо потрібно.
- Ліхтарик, павербанк, запасні батарейки. Світло в укриттях часто тьмяне або відсутнє.
- Медикаменти першої необхідності: пластирі, бинти, антисептик, знеболююче, індивідуальні ліки, які приймаєте постійно.
- Зміна білизни, шкарпетки, теплий одяг або ковдра навіть улітку. У підвалах холодно і волого.
Не варто брати з собою багато готівки, дорогу техніку чи ювелірні прикраси. Під час тривоги ви можете залишити рюкзак, рятуючись. Телефон із зарядженим акумулятором — так, планшет для роботи — ні. Укриття — це про безпеку, а не про комфорт.
Дії під час тривоги: короткий протокол
Коли лунає сирена, важливо діяти за чітким алгоритмом. Паніка з’являється там, де немає плану.
- Почувши сигнал, негайно припиніть поточні справи. Не чекайте підтвердження з кількох джерел — час працює проти вас.
- Вимкніть газ, електроприлади, перекрийте воду, якщо ви вдома і маєте час. Уникайте залишати відкритим вікно чи балкон.
- Візьміть наплічник з базовим набором. У дорослих він має бути зібраний заздалегідь.
- Прямуйте до визначеного укриття найкоротшим маршрутом. У метро — спускайтесь на платформу, у житловому будинку — у підвал, у ТРЦ — на позначений рівень паркінгу.
- Зайшовши, займіть місце подалі від входу і вікон. Не залишайте дітей без нагляду, не створюйте натовп біля дверей.
- Слідкуйте за офіційними каналами: застосунок «Повітряна тривога», сторінки ДСНС, місцева військова адміністрація. Дочекайтесь сигналу «Відбій».
У школах і дитсадках діють власні інструкції, які узгоджені з ДСНС. Вони передбачають евакуацію дітей у закріплене укриття, перекличку за списками, повідомлення батьків. Батькам варто заздалегідь дізнатись, де саме укриття у конкретній школі і як туди дійти у разі самостійного приїзду.
Укриття для людей з інвалідністю та маломобільних груп
Стандартне укриття — це сходи, вузькі двері, відсутність пандусів. Для маломобільних людей це серйозна проблема. У 2023 році ДСНС спільно з органами соціального захисту почали складати реєстр укриттів, пристосованих для людей з інвалідністю. У такому переліку мають бути: пандуси або підйомники, розширені дверні отвори, місця для крісел-колясок, санітарні зони. У Києві, Львові, Одесі такі укриття вже позначені спеціальними знаками, але далеко не скрізь.
Якщо у вашому районі укриття не пристосоване, є кілька варіантів. По-перше, повідомте про це в місцеву адміністрацію. По-друге, заздалегідь домовтесь із сусідами, хто допоможе спуститись чи піднятись. По-третє, тримайте напоготові індивідуальні медикаменти і документи, що підтверджують статус. Це не гарантія, але додатковий аргумент під час евакуації. У людей з вадами зору корисно мати тактильний маркер на рюкзаку і телефон з налаштованим озвученням тривог.
Що має бути всередині укриття: нормативи і реальність
Забудовники і балансоутримувачі зобов’язані дотримуватись вимог ДБН В.2.2-5-97 «Захисні споруди цивільної оборони». У документі прописано мінімум площі на одну особу (0,5–0,6 м² для сидіння, 0,75–0,8 м² для лежання), наявність вентиляції з фільтрами, аварійного виходу, електрогенератора, запасів води з розрахунку 3 л на добу на людину. У реальності ці норми виконуються лише у капітальних сховищах, і навіть там — не завжди. У підвалах багатоповерхівок про фільтри і генератори мова взагалі не йде, тому розраховувати варто лише на базові речі.
Нижче — порівняння того, що має бути за нормами і що зазвичай є в найпростіших укриттях.
| Елемент | Нормативне укриття | Найпростіше укриття |
|---|---|---|
| Площа на особу | 0,5–0,8 м² | Часто менше 0,3 м² |
| Вентиляція | Фільтровентиляційна установка | Природна, через вікна чи продухи |
| Вода | 3 л на добу на людину | Відсутня |
| Електроживлення | Мережа + резервний генератор | Відсутнє або тимчасове |
| Санвузол | Окрема санітарна кімната | Відсутній |
| Медичне забезпечення | Аптечка, ноші, місце для надання допомоги | Відсутнє |
| Зв’язок | Стаціонарний телефон або радіо | Лише мобільний, якщо є сигнал |
Це не означає, що найпростіші укриття погані. Вони рятують від уламків, а це найпоширеніша загроза у щільній міській забудові. Але очікувати від підвалу комфорту не варто. Власнику квартири варто подбати про додаткові речі самостійно: складний стілець, ковдру, невеликий запас води, ліхтарик.
Як облаштувати підвал власного будинку
У багатьох ОСББ та кооперативних будинках підвали залишаються занедбаними: сміття, цвіль, відсутність вентиляції. Це не лише незручно, а й небезпечно. Якщо ви голова ОСББ або активний мешканець, облаштування підвалу — реальний і відносно недорогий проєкт. Ось з чого почати.
- Проведіть загальні збори і зафіксуйте рішення про облаштування укриття протоколом. Це важливо для подальшого фінансування і звітності.
- Зверніться до місцевої адміністрації із запитом, чи можна включити ваш підвал до реєстру укриттів. Це відкриває доступ до міських програм з облаштування.
- Проведіть генеральне прибирання, вивезіть сміття, закладіть щілини монтажною піною, обробіть стіни антигрибковим розчином.
- Забезпечте вентиляцію: як мінімум — продухи на вході та виході повітря, краще — витяжний вентилятор з резервним живленням.
- Закупіть базові речі: лави, стіл, ліхтарі, вогнегасник, аптечку, бак з водою на 100–200 л. Бажано — генератор, хоча б невеликий.
- Призначте відповідальних за ключі, відкриття і закриття укриття, проведіть навчання з правил поведінки.
Вартість базового облаштування підвалу на 50–80 осіб — орієнтовно 30–80 тис. грн. Це за умови, що вже є приміщення, вхід і електрика. Для великих будинків суми більші, але часто частину витрат бере на себе міська програма цивільного захисту. Схожа логіка працює і в інших сферах: громадський контроль у дитячих закладах показує, що згуртовані ініціативи мешканців дають результат швидше, ніж очікується.
Укриття у школах, лікарнях і державних установах
За Кодексом цивільного захисту, кожен заклад освіти, охорони здоров’я та соціальної сфери зобов’язаний мати укриття або договір із найближчим. У школах це зазвичай підвал чи окреме приміщення з двома виходами, лавками, водою і вентиляцією. Перевірки ДСНС регулярно виявляють недоліки: відсутність питної води, заблоковані виходи, переповненість. Батькам варто запитати у класного керівника, де саме укриття, який маршрут і що в ньому є. Це не надмірна обережність — це частина відповідальності за дитину.
Лікарні мають власні укриття, обладнані під реанімаційні потреби. Вони розраховані на пацієнтів, які не можуть переміщуватись самостійно, і персонал, який залишається на ніч. Дитсадки використовують підвали або сусідні школи за домовленістю. Державні установи, як правило, мають капітальні сховища ще радянського зразка, але доступ до них обмежений. У ситуації масової тривоги рішення про розкриття таких об’єктів приймає місцева влада.
Вимоги до укриттів: що перевіряє ДСНС
Державна служба з надзвичайних ситуацій проводить планові перевірки захисних споруд за графіком, який залежить від класу небезпеки регіону. Під час перевірки інспектор оглядає конструкції, перевіряє вентиляцію, фільтри, герметичність дверей, наявність води, медикаментів, засобів пожежогасіння, засобів зв’язку. За результатами складається акт, а балансоутримувач отримує припис усунути недоліки. У разі систематичних порушень матеріали передаються до суду.
На практиці більшість перевірок — камеральні, без виходу на об’єкт. Це пов’язано з браком інспекторів і великою кількістю споруд. Водночас позапланові перевірки ініціюються після резонансних випадків: обвалів даху в підвалі, травм під час тривоги, загибелі людей через зачинені двері. Такі випадки стають поштовхом для місцевих програм з облаштування укриттів і закупівлі обладнання.
Як знайти укриття через застосунки і сайти
Єдиного державного застосунку з картою укриттів поки немає, але є кілька інструментів, які допомагають орієнтуватись. У застосунку «Дія» є розділ «Безпека» з переліком найближчих укриттів за вашою адресою. Інформація не завжди актуальна, але як точка відліку працює. Telegram-бот ДСНС «Повітряна тривога» показує поточний статус тривог і, у деяких регіонах, посилання на найближчі споруди. Сайти міських рад публікують реєстри укриттів у форматі PDF або інтерактивних карт. Наприклад, у Києві це kyivcity.gov.ua з відповідним розділом, у Львові — окремий проєкт «Львів безпечний».
Не варто покладатись лише на один сервіс. Інформація може застаріти, адреса — виявитись недійсною, а двері — зачиненими. Надійніше заздалегідь пройти маршрут до двох-трьох найближчих укриттів і знати їхній стан. Це особливо важливо у нових житлових масивах, де підвали часто перебувають на балансі забудовника і не передані ОСББ. У такому разі доступ до укриття погоджується через управляючу компанію.
Міжнародний досвід: як влаштовані укриття в інших країнах
Після початку повномасштабної війни в Україні тема укриттів стала актуальною для всієї Європи. У Швейцарії приватні бомбосховища є майже у кожному будинку, і за законом їх власники зобов’язані утримувати їх готовими до використання. У Фінляндії цивільні укриття розраховані на 90% населення, а у великих містах є цілі підземні комплекси з магазинами, спортивними залами і паркінгами, які у мирний час працюють як звичайні об’єкти. У Швеції під час холодної війни збудовано мережу громадських укриттів із розрахунку на 70% мешканців, і держава щорічно витрачає мільйони на їх обслуговування.
Польща у 2022 році ухвалила закон, який зобов’язує мерії публікувати інтерактивні карти укриттів і щорічно перевіряти їхню придатність. Німеччина посилила вимоги до приватних компаній: будівлі, де одночасно перебуває понад 50 осіб, мають мати укриття. Ізраїль, де сирени лунають регулярно, побудував систему, за якої кожен громадський об’єкт має чіткий план евакуації і позначені маршрути. Український підхід поки що ближчий до польського: держава стимулює облаштування, але контроль залишається за місцевою владою і балансоутримувачами.
Типові помилки під час тривоги
Є речі, які мешканці часто роблять неправильно. Нижче — ситуації, знайомі кожному, хто хоча б раз спускався у підвал під час тривоги.
- Не йдуть в укриття, бо «ніхто не летить до нас». Логіка небезпечна: ракету не обирають за районом, а уламки летять на кілька кілометрів.
- Біжать до укриття без документів і води. У спеку чи взимку це швидко стає проблемою.
- Залишають дітей у квартирі самих, бо «зараз швидко повернусь». Під час тривоги дорослі відповідають за дітей до повного відбою.
- Беруть із собою вихованців без намордників і повідків. У підвалі серед десятків людей це створює конфлікти.
- Спускаються в укриття, яке захаращене або непридатне. Краще обрати інший підвал, ніж сидіти в пастці.
Головне правило просте: укриття — це не про героїзм, а про дисципліну. Той, хто знає маршрут, має зібраний рюкзак і не витрачає час на суперечки, витрачає на евакуацію мінімум часу.
Куди скаржитись, якщо укриття немає або воно зачинене
Якщо у вашому районі немає офіційного укриття, балансоутримувач не реагує на звернення, а підвал зачинений на замок, є чіткий механізм скарг. По-перше, звернення до міської ради або районної адміністрації — у письмовій формі або через «Дію». По-друге, дзвінок на гарячу лінію ДСНС. По-третє, звернення до Уповноваженого з прав людини, якщо йдеться про систематичне порушення. Кожне звернення зобов’язане розглядатись у встановлені строки, а відсутність відповіді — підстава для повторної скарги.
У практичному сенсі найефективніше — колективне звернення. Один мешканець із проханням відкрити підвал може чекати місяцями, а звернення від ініціативної групи з 20–30 підписами сприймається серйозніше. Не варто нехтувати і медіа: публікація в місцевих ЗМІ або у Facebook-групах району часто працює швидше, ніж офіційний лист.
Поширені запитання
Що робити, якщо під час тривоги в укритті вже багато людей?
Не створюйте тиск біля входу, займіть вільне місце біля стіни, допоможіть літнім сусідам. Якщо приміщення переповнене, а тривога тривала, дочекайтесь відбою і повідомте про ситуацію на гарячу лінію ДСНС або в міську раду.
Чи можна тримати у підвалі генератор на бензині?
Так, але з дотриманням правил. Генератор встановлюють у добре вентильованому місці, не ближче 5 м до людей, з запасом пального не більше 20 л у каністрі. Працювати він має лише під час тривоги і тоді, коли в цьому є реальна потреба — постійний гул у закритому приміщенні небезпечний для здоров’я.
Чи зобов’язана школа мати власне укриття, чи достатньо найближчого підвалу?
Школа може використовувати власне укриття або укриття, закріплене за нею договором з балансоутримувачем. Головне, щоб маршрут був безпечним, приміщення — придатним, а школа мала план евакуації, узгоджений з ДСНС.
Як перевірити, чи укриття справді є в реєстрі?
Запит до міської ради або районної адміністрації з проханням надати витяг з реєстру захисних споруд. Інформація відкрита і надається у 30-денний строк. У «Дії» також є розділ з переліком укриттів, але він не завжди повний.
Чи можна зберігати у підвалі, який є укриттям, особисті речі?
Формально — ні, якщо це заважає евакуації. Сміття, меблі, залишки будматеріалів зменшують корисну площу і блокують проходи. На практиці ОСББ часто виділяє окрему закриту комірку для речей мешканців, але вона має бути поза зоною укриття.
Що робити, якщо у будинку є укриття, але немає ключів?
Зверніться до балансоутримувача: ОСББ, управляючої компанії або ЖЕКу. За законом ключі мають зберігатись у визначеному місці, а копії — у відповідальної особи. Якщо питання не вирішується, скарга до ДСНС або міськради прискорює процес.
Чи треба евакуйовуватись у метро, якщо поряд є підвал?
Ні, якщо підвал придатний і поруч. Метро — це варіант для великих міст, де станція обладнана як укриття. У спальних районах підвал ближче і безпечніший з точки зору натовпу.
Чи є державна програма, яка компенсує облаштування укриттів в ОСББ?
У багатьох містах діють програми співфінансування: місто покриває 50–80% вартості обладнання, ОСББ — решту. Деталі уточнюйте у міській раді або на сайті департаменту житлово-комунального господарства. Зазвичай це стосується вентиляції, генераторів, лав і питної води.
Чи варто будувати щілину у дворі приватного будинку?
Так, якщо поруч немає капітального укриття. Щілина глибиною 1,8–2 м з перекриттям з бетонних плит чи колод захищає від уламків і вибухової хвилі. Поблизу не мають бути легкозаймисті конструкції, а вихід облаштовують драбиною або похилим спуском.
Укриття — це конкретна адреса, конкретний набір речей і конкретна поведінка. Чим раніше ви знайдете найближче укриття, перевірите його стан і зберете тривожний рюкзак, тим менше часу витратите у момент небезпеки. А для тих, хто живе у будинку без готового підвалу, є сенс ініціювати облаштування спільно з сусідами — приклади таких ініціатив у школах і дитсадках показують, що результат зазвичай з’являється швидше, ніж здається.
Залишити відповідь